Дієти

Мачуха. Історія справжнього кохання.

“Мачуха” – холодну і кілке слово, спливає образ з російських народних казок. Зла нова дружина, яка відсилає бідну дівчину подалі від її доброго батька, найчастіше на вірну смерть. Однак в житті часто буває все з точністю до навпаки.

Віка і Максим познайомилися, коли їм обом було вже за 30. Віка – вдова, від чоловіка у неї залишилася дочка, Максим – в розлученні, від першого шлюбу були дочка і син, які жили з колишньою дружиною. Історію їхнього знайомства навряд чи назвеш історією кохання – Віке хотілося мати сім’ю, народити ще дитину, мати захист і опору в вигляді міцного чоловічого плеча і батька для доньки. Природне жіноче бажання.

Максим був спокійним і добрим, довго доглядав за Вікою, домагаючись її прихильності, що по нашим дням вже дуже рідкісна риса, і вона нарешті, здалася. Незабаром вони з донькою переїхали до Максима в інше місто. Все виявилося не таким, як описував Максим. По приїзду з’ясувалося, що він, незважаючи на запевнення при догляді, був зовсім не має наміру створювати осередок суспільства і вже тим більше не бажав народження дитини. Але бігти було вже нікуди, Вікин дочка вже ходила в школу в новому місті, а придбати власну квартиру тут коштувало набагато дорожче, ніж на батьківщині.

Максим привозив своїх дітей в гості спочатку рідко і ненадовго. Але потім вони стали залишатися все частіше і на більший термін – колишня дружина працювала і влаштовувала особисте життя. Незабаром колишня вийшла заміж, народила дитину від нового шлюбу, і діти майже постійно перебували у батька. Поки одного разу в новій сім’ї екс подружжя не було прийнято рішення про переїзд в зв’язку з роботою чоловіка, дітей природно залишилися у Максима з Вікою “довчитися в своїх школах”. Ні про які аліменти, природно, мови не йшло.

І без того складні відносини між Вікою і Максимом почали руйнуватися на очах. Максим став віддалятися не тільки від Віки і її дочки, а й від власних дітей. Спочатку він скаржився на важку долю, неможливість прогодувати сім’ю (хоча Віка мала власний заробіток і Максим не обтяжував себе витратами на неї і її дочку). Згодом він став “оплакувати свою долю” напару з алкоголем. Запої стали все частіше і длительней. На Віку були покладені всі турботи про дітей. Зрештою, Максим влаштувався на роботу на північ вахтовим методом і після чергового відрядження так і не повернувся. Написав короткий смс повідомлення: “Не жди. У мене все добре, починаю нове життя. Допоможи дітям.” І пропав. Точніше близько півроку він відправляв гроші своїм дітям, а потім перестали приходити і вони.

Віка залишилася одна з трьома дітьми. Мати Максима, жінка вже дуже літня, перебувала на інвалідності і допомогти Віке нічим не могла. Мати дітей теж не з’являлася.

Так вони і жили вчотирьох: Віка і троє дітей. Знайомі пропонували їй віддати дітей в дитбудинок, чи жарт, тягти поодинці, без будь-якої матеріальної підтримки трьох дітей, двоє з яких не твої? Віка влаштувалася на другу роботу, щоб прогодувати всю ораву, але ось віддати їх у неї рука так не піднялася. Більш того зі страху, що дітей відберуть, вона не стала навіть звертатися в опіку або до суду про стягнення аліментів. Спочатку вона просто шкодувала чужих дітей. Адже яке дитині відчувати себе непотрібним своїм власним батькам? А потім на місце жалю прийшла материнська любов, і не було вже чужих дітей, – всі троє стали однаково рідними.

Взаємини між Вікою і дітьми проходили різні періоди, бувало важко, бувало і дуже важко. Але зараз, через багато років на кожні вихідні всі троє разом з сім’ями обов’язково збираються “у мами” за одним загальним столом. По-сімейному